Як правильно – «в Україні» чи «на Україні»? Як писати й говорити правильно
Опубликованно 06.08.2018 13:38
Як би лінгвісти не били себе в груди, стверджуючи, що мова - поняття відокремлений від політики, вони не праві. Будь-яка жива мова, як і біологічний організм: вона еволюціонує і адаптується до змін зовнішнього середовища. Класичним прикладом є лінгвістична проблема "Як правильно: "в Україні" чи "на Україні"?". Давайте знайдемо правильні відповідь на дане питання, а також розглянемо причини виникнення даної ситуації. Історична підоснова
Територія сучасної України з часів розпаду Київської Русі довгі століття була така собі terra incognita. З-за близького сусідства зі степовими племенами, для яких набіги були способом життя, жити тут було небезпечно. Більшість сусідніх держав намагалися приєднати ці землі і навіть відзначали їх на картах як свою власність. Але не володіли достатніми ресурсами, щоб утримати цю територію.
З-за цього ці нічийні землі сусідні народи стали іменувати "окраїною". А говорячи про цієї території, використовували привід -"на околиці".
З часом ця назва еволюціонувало в "Україну". До того часу територія була вже розділена між Річчю Посполитою і Російською імперією. Обидві держави, природно, вважали її лише частиною власних володінь. Тому продовжували писати і говорити "на Україні".
У 1991 р. ця країна нарешті стала справжньою повноцінною державою. Щоб підкреслити таку зміну у власному статусі, з 1993 р. в українському правописі став застосовуватися прийменник "в", і ця норма збереглася і донині. Як же йдуть справи з російською граматикою в цьому питанні? Давайте дізнаємося! Як правильно: "в Україні" чи "на Україні"
Як відомо, з точки зору сучасної російської мови перед назвами держав, міст, штатів, областей і т. п. пишеться "в". Наприклад: в Австрії, в Росії, у Вашингтоні, у Києві, в Миколаївській області.
Прийменник "на" вживається перед назвами островів (на Мадагаскарі, на Кіпрі) або коли мова йде про території, що не мають чітких меж (на Кавказі). Оскільки Україна довгий час була саме такою, то історично закріпилася традиція використовувати стосовно даної країни прийменник "на". Так що ця назва є винятком з даного правила. Тому на питання "Як правильно: "в Україні" чи "на Україні"?", правильним буде вказати в якості відповіді другий варіант. Виняткові випадки
Хоча сучасна російська граматика раніше, визнає лише форму "на Україну", є випадки, коли допустимо використання прийменника "в".
Після того як українці змінили свій правопис, вони звернулися до росіян з проханням зробити те ж саме. Однак отримали відмову.
При цьому в офіційно-діловому листуванні, статтях, а також в міжнародних документах допускається вживання прийменника "в". Наприклад: "Події в Україні нікого не залишили байдужим і викликали масу суперечливих відгуків. Дана пропозиція - уривок зі статті на міжнародному інформаційному порталі. Так як він націлений на російськомовних читачів різних національностей, використовується толерантний варіант: "події в Україні". Якщо ж подібна стаття була б опублікована в місцевій російській газеті, правильно було б написати "події на Україні". Який привід використовується в інших мовах
Вивчаючи питання про те, як правильно: "в Україні" чи "на Україні", варто дізнатися, чи є подібна ситуація в інших мовах або це суто російська лінгвістична проблема.
Як не дивно, але у багатьох народів, чиї держави здавна межували з територією, збереглася звичка писати назву даної країни з прийменником "на". Подібний варіант зустрічається в польському (na Ukrainie), чеською (na Ukrajin?) та словацькою (na Ukrajine) мовами.
Проте чимало інших держав-сусідів пише це власне іменник з "в": ва Ўкраіне (Білорусь), ?n Ucraina (Румунія). Цього ж принципу дотримуються і більш віддалені країни світу. Подібне написання зустрічається в англійській (in Ukraine), німецькою (in der Ukraine), французькою (en Ukraine), шведською (i Ukraina), словенському (v Ukrajini), фінською (Ukrainassa), естонською (Ukrainas) і навіть турецькою (Ukrayna'da).
Таким чином, можна зробити висновок, що варіант з прийменником "на" зберігся тільки у тих держав, які раніше володіли частиною українських земель (в Росії і в Польщі) і звикли іменувати їх таким способом. Що ж стосується Чехії та Словаччини, то, ймовірно, вони зберегли традицію з часів, коли ця країна ще була просто околицею. Також є ймовірність, що мови двох вищезгаданих країн могли успадкувати написання з церковнослов'янської та старослов'янської. Українська позиція
Як вже було сказано вище, з 1993 р. правопис цієї держави визнає тільки спосіб з прийменником "в" і ніяк інакше. Більш того, варіант з "на" (зберігся в деяких з вищезазначених мов) сприймається різко негативно. На думку українців, таке написання служить нагадуванням про те, що кілька століть їх землі були під владою поляків і росіян. А, крім того, збереження цієї традиції як би є прихованим запереченням знайденої ними незалежності.
Справедливості заради варто відзначити, що тут не праві обидві сторони. З одного боку, самі жителі України. Адже незалежним є не тільки їх держава, але і всі навколишні. А значить, вони мають право змінювати або не змінювати власну граматику на свій розсуд. Навіть якщо це комусь не подобається.
З іншого боку, поляки, росіяни та інші могли б просто піти назустріч проханню сусідів. Тим більше, в минулому в тому ж самому російською були й не такі радикальні зміни, і все відмінно прижилася. Який із прийменників вживали в старовину
Розглядаючи цю непросту ситуацію (багато в чому має політичні корені), давайте дізнаємося, як же до ХХ ст. писалось: "в Україні" чи "на Україні".
Зрозуміло, що коли ця земля просто іменувалася "окраїною", то в стародавніх літописах вона писалася з прийменником "на". Однак з початком періоду козаччини і повстанням Богдана Хмельницького ці землі стали сприйматися як окрема держава. Причому не тільки їх мешканцями, але й зарубіжними володарями.
Незважаючи на це, славних гетьман писав: "на Україні" у своїх грамотах і договорах.
Швидше за все, це робилося за звичкою. Адже як такої мовної норми в цьому питанні на той момент не було зовсім. Доказом цього зможе служити документ 1710 р., іменований "Конституція Пилипа Орлика". У ньому зустрічаються обидва варіанти написання. Що думали з цього приводу українські та російські класики
Якщо політики у всі віки були не надто грамотними, то письменники як раз навпаки. Який же з прийменників використовували вони?
Тарас Шевченко, чиї твори як раз і заклали основу сучасної української мови, використовував обидва варіанти. У його випадку варто враховувати, що, будучи поетом, на чільне місце він ставив не граматику, а красу римованого слова. Так що Кобзар просив поховати його "На Вкраїні милій", але посилав своїх слухачів "В нашу Україну".
Розглядаючи його в якості прикладу, варто не забувати, що більшу частину життя він пробув у Петербурзі, то у посиланні. А на Україні жив лише в ранньому дитинстві. Так що його навряд чи можна вважати експертом у цьому питанні.
А ось інші світила української культури були більш однозначні і, як правило, писали назву своєї улюбленої країни з прийменником "на". Так надходили М. Грушевський, І. Нечуй-Левицький, І. Франко, П. Куліш та інші.
Цікаво на їх фоні виглядають деякі російські класики. Так, А. Пушкін, Н. Гоголь, Л. Толстой і Чехов А. - всі використовували прийменник "в". А вже вони-то знали, як грамотно говорити і тим більше писати.
Так що виходить якась парадоксальна ситуація. Аж до Революції в російському мовою хоча і не було норми з цього питання, але була стійка традиція написання "в Україні". За логікою, саме вона і повинна була закріпитися в офіційній граматиці. Однак після радянської реформи несподіваною стала основною форма "на Україні", хоча вона і була менш поширена. Можливо, це було саме політичне рішення, покликане підкреслити залежність даної республіки. Адже в ті роки українці дуже активно намагалися побудувати свою незалежну державу. І приєднати їхні землі до СРСР більшовикам вдалося лише завдяки величезним людським жертвам.
Хоча не можна виключати варіант, що вибір прийменника "на" був даниною давній традиції і не більше того. Як правильно: "з України" або "з України"
Розглянувши питання з написанням прийменників "в" і "на", варто звернути увагу на ще одну проблемну "солодку парочку" - "з" і "з". Як перший дует, другий викликає стільки суперечок. Але якщо ви для себе розібралися з "на" і "в", то далі все буде простіше.
Отже, якщо вас відправляють "на Україну", то повернетеся ви "з України". Якщо ж ви були у родні "в Україні", то привезені гостинці вами "з України". Автор: Юлія Шамшурина 17 Липня, 2018
Категория: Студентам