Оперативно-службова діяльність органів: види, засади і принципи
Опубликованно 19.08.2018 00:12
Будь-яка держава, так чи інакше, має встановлений апарат управління в рамках прописаного законодавства, за допомогою якого здійснюється управлінська діяльність, поширювана територіально на всі рівні його функціонування. Відповідно, уряд кожної держави має в своєму підпорядкуванні ряд міністерств і служб, які дають змогу своєчасно і якісно реагувати на різноманітні процеси, що відбуваються усередині країни, а також реалізовувати всі необхідні заходи по забезпеченню нормальної життєдіяльності живе в ній суспільства. Однією з найважливіших задач подібного рівня є здійснення оперативно-службової діяльності органів правопорядку та відповідних структур держави. Що вона собою являє і яким значенням має в житті сучасного соціуму? Поняття оперативно-службової діяльності
Нинішня життя повне всіляких ризиків і небезпек. На жаль, сучасне суспільство через довгі роки еволюції так і не навчилося жити в повному союзі і згоду. Щодня, щогодини, щохвилини і щосекунди десь хтось скоює злочин. Причому злочини вчиняються різного характеру: від дрібної документальної махінації до грандіозної афери за пограбування однієї з найбільших банківських систем, від невинною дворової перепалки до навмисного умисного вбивства, від словесної наклепу до насильства з жорстокими тортурами і знущаннями. Страшно, але факт.
Як би там не було, соціум потребує надійного захисту своїх прав, охорони праці та власної життєдіяльності. Саме такого роду необхідність обумовлює обов'язковість функціонування уповноважених органів оборони та правопорядку серед громадян, які охороняються оперативно-службовою діяльністю МВС. Міністерство внутрішніх справ, як невід'ємний елемент структури апарату державного управління, цілком і повністю спрямовує всі свої дії на зберігання правопорядку в соціумі і захист прав народу.
У чому ж полягає конкретна суть оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ (ОВС)? Це комплекс заходів і дій різних рівнів ієрархії виконавчих органів і спецслужб, в основі яких лежить оперативна (сыскная) діяльність, що супроводжується роботою суміжних видів державного службового функціонування, а саме^ аналітичного апарата, інформаційного, кадрового, управлінського та інших відділів державного регулювання правоохоронної діяльності. Простіше кажучи, оперативно-службова діяльність ОВС – це головний інструмент у масштабному механізм, що виконує функцію охорони державою суспільства.
Особливості
Завдяки створенню єдиної системи охорони правопорядку, влади регулюють процесуальні відносини між громадянами і контролюють рівень існуючої злочинності, виконуючи як профілактичні заходи, так і каральні. Принципово важливі особливості оперативно-службової діяльності полягають у наборі конкретних функцій, які виконуються відповідними органами на кожному з рівнів централізованої ієрархічної системи. Весь функціональний апарат системи регулювання правоохоронних відносин зводиться до кількох основних, а саме: здійснення конституційного контролю і нагляду – передбачається перевірка відповідності законодавчої бази у вигляді актів і норм конституції держави, тобто акцент робиться конкретно на дотримання прописаних законом правил здійснення господарської та процесуальної діяльності; здійснення правосуддя – мається на увазі функціонування юстиції як системи судових установ з винесенням та виконанням конкретних судових рішень в рамках діючих мір покарання за конкретно вчинені злочину; ведення прокурорського нагляду – характеризується позавідомчим веденням спостереження за виконанням норм закону в державі і подальшим прийняттям відповідних заходів до тих, хто мав необережність ці норми закону порушити; діяльність по розслідуванню правопорушень – здійснюється в рамках контролю за дотриманням окремими одиницями і суб'єктами різних сфер функціонування прописаних законодавством нормативних положень щодо їх праці, життєдіяльності, прав і обов'язків; забезпечення належного рівня безпеки – виражається в комплексі організаційних заходів, які спрямовані на профілактику, локалізацію і ліквідацію загроз існуванню та розвитку життєдіяльності окремої особистості, як одиниці суспільства, самого суспільства і держави в цілому, що є регулярною завданням і головною умовою добробуту соціальної єдності; досягти належного рівня безпеки державі допомагає проведення політики в частині створення і підтримки необхідного рівня захищеності всіх об'єктів нагляду; приведення судових рішень до виконання мається на увазі здійснення пенітенціарної службою приведення вироків щодо судових рішень, винесених по конкретній справі фахівцем-суддею; іншими словами, дана кримінально-виконавча система здійснює заходи щодо позбавлення волі за вчинені злочинцями діяння; ведення оперативно-розшукової діяльності – проявляється в організації оперативних груп кваліфікованих фахівців, працівників оперативного відділу правоохоронних органів, які зобов'язуються вести розшукову роботу та пошукові заходи по частині злочинної діяльності; дотримання охорони громадського порядку – виконується за допомогою впровадження на обласних, міських, районних і місцевих патрульних дільницях, адміністративних, дорожніх, податкових інспекцій для проведення контролю за дотриманням громадськістю законодавчих норм; юридична допомога – передбачає, що кожний громадянин суспільства має право на юридичний захист у суді або на консультацію юриста щодо питань майна, володінь, замахів, правопорушень, скоєних проти громадянина або вчинені громадянином, тобто на юридичну допомогу вправі розраховувати кожен; попередження правопорушень – виступає в ролі роботи відповідних органів, спрямованої на запобігання комплексу соціальних явищ, спільна дія яких провокує виникнення злочинної діяльності.
Принципи
Говорячи про принципи оперативно-службової діяльності МВС як головного органу контролю та нагляду за правопорядком та охороною правових взаємин в суспільстві, можна поділити їх умовно на дві групи – загальні і приватні. Загальні принципи, як основні, вихідні положення, що випливають із закономірностей суспільного розвитку, розуміють модель поведінки відповідних органів над всіма напрямками їх роботи. А приватні принципи мають конкретну спрямованість оперативно-службової діяльності ОВС, тобто їх суть передбачає більш вузьке коло функціонування. В цілому ці дві групи визначають початок і першооснову роботи контролюючих і керівних органів, а також несуть у собі ідеї та правила, відповідно з якими здійснюється їх практична працездатність.
Так, загальні принципи напрямків діяльності оперативно-службової системи держави включають в себе наступні: повага прав і свобод людини і громадянина – передбачає дотримання положень Конституції і норм міжнародного права, базуючись на суворому дотриманні всіх співробітників правоохоронних органів прав і свобод будь-якого представника товариства; законність – основа будь-якої дії представника правопорядку є закон і неухильне слідування йому; неупередженість – незважаючи на всілякі особисті переконання, принципи, родинні зв'язки, співчутливість і інші моменти, які можуть перешкоджати об'єктивному виконанню службового обов'язку, представники правопорядку жодною мірою не повинні бути упередженим ставленням або, навпаки, розташуванням до того чи іншого суб'єкту правопорушення; відкритість і публічність – законодавчо передбачено закріплення обов'язковості надання інформації ЗМІ правоохоронними органами в рамках певного рівня відкритості (засекречена в цілях слідства інформація, зрозуміло, сюди не відноситься); громадська довіра і підтримка громадян – поліція, судова система, юридичні структури та інші органи правопорядку та регулювання суспільних відносин повинні працювати на соціум, своїми діями всіляко демонструючи службу народу і доводячи прихильність йому; взаємодія і співробітництво – передбачає узгодженість всіх сил і засобів, застосовуваних для затримання злочинців, усунення незаконних збройних формувань в інтересах слідства та успішного виконання поставлених перед органами місії до виконання.
Перелік загальних принципів в роботі рядових і спеціальних служб служить фундаментом якісної роботи органів на результат.
У той же час приватні принципи основ оперативно-службової діяльності, що функціонують за конкретними напрямками, представлені наступними: конспірація – система продуманих дій і методик, розроблених спеціально для здійснення оперативно-розшукової діяльності, передбачає обов'язкове зберігання в таємниці тактичних прийомів і стратегічних кроків у просуванні до розкриття конкретної справи; поєднання гласних і негласних методик і способів роботи – комбінація з разглашаемой і нерозголошуваної інформації з метою перевірки і повторної перевірки отриманих в ході розслідування даних сприяє більш ретельної розшукової роботи і отримання більш достовірних результатів; скритність – в певних рамках проведення оперативно-розшукової діяльності присутні інформаційні дані та люди (працівники спецслужб, підставні особи-«принади» та інші працівники), впроваджувані в злочинні структури і групування з метою виявлення необхідних відомостей і подальшого знешкодження злочинного банд-формування; дезінформація – дієвий оперативний метод розповсюдження співробітниками правоохоронних органів неправдивої інформації з метою введення в оману злочинних організацій та їх представників, що спонукає їх до необачних дій, що сприяє їх подальшого викриття.
Таким чином, на підставі діючих принципів, як загальних, так і приватних, здійснюється робота найголовнішого правоохоронного інституту держави. На них базується вся оперативна діяльність службових підрозділів, окремих округів і всієї централізованої структури служби в цілому. Види
Будь підрозділ управлінського апарату ділиться на окремі структурні розгалуження за конкретними напрямами. Аналогічно відбувається і з оперативно-службовою діяльністю: види різноманітних робіт, що проводяться органами представників влади та правопорядку на різних рівнях функціонування, у своїй галузевій класифікації багатогранні. Умовно можна розмежувати цю сферу на кілька блоків, що включають конкретні заходи по захисту людських прав і свобод , а також по боротьбі з правопорушеннями різних форм впливу. Зважаючи на це види оперативно-службової діяльності розподіляються всередині конкретного робочого апарату. Оперативно-розшукові роботи – потужний блок, який функціонує у протидії зі злочинним світом і існуючими на території держави бандформуваннями. Включає в себе такі різновиди оперативно-службової діяльності, як опитування свідків, дізнання, інтерв'ювання очевидців, пошук зразків для порівняльного аналізу, перевірочна закупівля, обстеження причетних до справи предметів і документації, спостереження, дослідження особистості, обшук рухомості і нерухомості, контроль зв'язку та оповіщення в соціальних мережах, "прослушка" телефонних розмов, оперативне впровадження, оперативний експеримент та інші. Криміналістика судмедекспертиза – передбачає комплекс заходів по роботі з місцем злочину і тілами потерпілих (загиблих). Проявляється в огляді речових доказів, їх аналізі, лабораторному обстеженні, розтині трупів, виявлення точного часу й причин смерті вбитого (загиблого). Прокуратура – ємна система, основним функціоналом якої є збір доказової обвинувальної бази вчинила злочин проти підозрюваного. Сюди входять такі напрямки оперативно-службової діяльності, як виявлення порушень закону, встановлення винних осіб, вжиття відповідних заходів щодо них, підготовка грамотних юридичних підстави для звершення правосуддя. Судова система – включає роботу по організації процесів після проведення органами слідчого комітету всіх видів покладених на них робіт, а також після висунутих прокуратурою звинувачення підозрюваному у вчиненні конкретного злочину. Судова система, як вид оперативно-службової діяльності органів правопорядку і звершення закону, виконує свої функції за допомогою судових засідань, прийняття інформації від сторін – прокуратури і адвокатури, призначених слухань, обговорень з присяжними вердикту, безпосереднього винесення вироку.
Напрями
Для забезпечення нормальної життєдіяльності будь-якого суспільства, уряду необхідно передбачити формування відповідних органів, які могли б стати охоронцями правопорядку та охорони прав людини та максимально захищати його від правопорушень різного роду. У цьому ключі передбачено підрозділ оперативно-службової діяльності за напрямами. Існує три основні розгалуження в напрямках апарату правозахисних органів, які працюють на благо соціуму: поліція, юстиція, слідчий відділ.
Поліція – один з органів оперативно-службової діяльності, який передбачає адміністративно-методичний підхід до фіксації правопорушень та документуванні відбуваються відхилень від закону. Адміністративний блок правоохоронних органів включає в себе такі основні органи, як: дорожньо-патрульна служба; патрульно-постова служба; державна автомобільна інспекція; дільничні об'єкти поліції; митна поліція; прикордонна поліція.
Юстиція – сектор оперативно-службової діяльності, результатом роботи якого є юридична захищеність постраждалої сторони та понесення відповідного покарання злочинної стороною. Протиборство охоронців закону з злочинними бандформуваннями має обов'язкову юридичну підґрунтя, органами-представниками якої є: адвокатські бюро (адвокатура); обвинувальний представництво – прокуратура; судові пристави; служба винесення покарань.
Слідчий відділ – це напрям в організації оперативно-службової діяльності, яке включає в себе систему доказових заходів, розшукової роботи, дій, спрямованих на пошук і виявлення обставин конкретної справи. Його мета – здійснення правосуддя, а також захист прав невинних і понесення покарання винними. В органи даного блоку входять: слідчий комітет; федеральна служба безпеки; міністерство внутрішніх справ; відділи та підрозділи спецслужб.
Підсумки
Як вже говорилося раніше, одним із принципів, якими керуються органи влади та правопорядку за результатами оперативно-службової діяльності за певний період часу, є відкритість та публічність інформації. Тобто, вся робота, яка проводиться в рамках державної служби конкретними органами, має місце у переліку розміщується на офіційному сайті МВС статистичних даних. У цій інформації про підсумки оперативно-службової діяльності відображається тенденція зростання або спаду злочинності в тому чи іншому районі держави, на тому або іншому територіальному ділянці. Фіксується рівень розкритих злочинів в кількісному і процентному співвідношенні, і терміни, які беруться за основу аналізу. А також надається багато іншого обширної інформації, яка дозволяє судити про рівень працездатності відповідних органів і підводити підсумки оперативно-службової діяльності їх структурних підрозділів, а саме: результати дослідження джерел зовнішнього середовища, вплив соціально-економічних процесів на стан злочинності; стан і ефективність співпраці з органами місцевого управління, громадською радою при окружному МВС, іншими правоохоронними органами у вирішенні завдань щодо забезпечення правопорядку; характеристика криміногенної обстановки у конкретному районі; рівень злочинів проти особистості; рівень злочинів проти власності; попередження екстремістських проявів; боротьба з незаконним обігом наркотиків і зброї; захист економіки від злочинних посягань та протидію корупції; розкриття злочинних діянь і розслідування вчинених злочинів; охорона громадського правопорядку; забезпечення безпеки дорожнього руху; адміністративна практика; профілактика правопорушень; організація роботи у сфері міграції; висновки та пропозиції щодо подальшої трудової діяльності відповідних служб. Регламентація
Як і будь-яка діяльність, робота органів правопорядку регламентується відповідними законодавчими актами, нормами, правами. Правові основи оперативно-службової діяльності можна розподілити на два ієрархічних рівня: регламентація глобального значення на рівні держави і місцевий правовий регламент у структурному підпорядкуванні централізованого апарату. На вищому рівні підлеглості органи правопорядку і охоронці закону апелюють в своїй роботі наступними законами РФ: «Про поліції». «Про судову систему РФ». «Про статус суддів у РФ». «Про Конституційному суді РФ». «Про арбітражних судах в РФ». «Про прокуратуру». «Про безпеку». «Про органи ФСБ в Російській Федерації». «Про зовнішню розвідку». «Про федеральних органах урядового зв'язку і інформації». «Про державну охорону». «Про федеральних органах податкової поліції». «Про внутрішніх військах МВС РФ».
Якщо ж говорити про приватних нормативних документах, якими керуються у своїй діяльності різні підрозділи правоохоронних органів на місцевому рівні підпорядкованості, то вони включають широкий спектр всіляких документів розпорядчого характеру. Акти, що регламентують оперативно-службову діяльність – містять перелік інформації приватного характеру, застосовного до територіальних округах конкретного району. Це можуть бути, в першу чергу, укази президента, які регламентують діяльність МВС, положення про відділи міністерства внутрішніх справ у конкретній галузі, акти про соціальні гарантії органам внутрішніх справ. Накази оперативно-службової діяльності – сюди відносяться всілякі розпорядження, розроблені урядом, сприяють функціональним виконання поставлених перед органами правопорядку завдань. Наприклад, до них входять: наказ про затвердження кодексу етики представників органів МВС, наказ про організацію наукового забезпечення і застосування досвіду у підготовці кваліфікованих кадрів, наказ про організацію інформаційно-аналітичної роботи та планування ОСД органів внутрішніх справ, наказ про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності загонів міліції особливого призначення, наказ про морально-психологічному забезпеченні та інші. Психологічне забезпечення
Морально-психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності займає особливе місце у переліку документів, що регламентують діяльність відповідних співробітників у відділах правопорядку. Виходячи з того, що одним з найважливіших напрямків у функціональному значенні органів внутрішніх справ є контакт з представниками товариства з народом - всілякі зміни, реформації і рішення не матимуть ефекту без належної ступеня уваги до профпідготовці кадрового штату, його перепрофілювання і модернізації, обумовленої реаліями нинішнього часу та змінами в соціумі. Психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності передбачає формування, підтримання та відновлення емоційної і психічної стабільності особистого робочого складу співробітників поліції, що зумовлює якісну роботу з виконання оперативно-службових завдань. Воно зумовлює динаміку відтворення морально-етичних рис характеру та тих якостей особистості працівників внутрішнього апарату МВС, які виражають їх реальне ставлення до подій, а також підвищують ступінь службової активності, рівень підготовки і здатність виходити з найбільш непередбачуваних ситуацій, які можуть статися на завданні. Морально-психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності припускає пристрій сприяють роботі підрозділів факторів, а саме: готовність працювати у органах на результат; стійкість до впливу психотравмуючих факторів; емоційно стабільний клімат в службовому колективі; виховна робота; формування професійних якостей; створення умов у суспільстві для ефективного проведення оперативних заходів; соціальна робота з просвітництва та культурного пізнання; дисциплінарна робота.
Перед тим як приступити до виконання завдання, кожен співробітник правоохоронних органів і органів правопорядку повинен бути морально та психологічно підготовлений до того, на що він іде.
Моделювання ситуацій оперативно-службової діяльності
Для того щоб якісно виконувати свою роботу, бути орієнтованими на результат, розуміти, які можуть очікувати їх ситуації та наслідки операцій, працівники поліції та оперативники спецслужб проходять спеціальну профілюючу підготовку, в ході якої відбувається моделювання можливих ситуативних варіантів службової діяльності. Примітно, що побудова моделі у праці оперативників – це відповідальний момент в системі відображення реальності можливих факторів, які можуть скластися в ході проведення розслідування. Завдяки інсценуванні передбачуваного розвитку подій на спеціальному оперативному завданні, відтворюються істотні ознаки моделі поведінки потенційного злочинця, що у процесі навчання дає не тільки нові знання про загрозливий об'єкт, але й дозволяє сформувати практичні навички в реальному оперативній обстановці. Тому не можна не відзначити важливість і значимість такої складової в підготовчій базі оперуповноважених фахівців, як інсценізація поведінкової моделі злочинця або супутніх кримінальній справі обставин. Тактика застосування зброї
Ще одним найважливішим аспектом здійснення трудової діяльності органами правопорядку є тактика застосування зброї в оперативно-службовій діяльності. Це так званий комплекс заходів, заходів і способів оптимального і найбільш ефективного використання бойових прийомів, а також властивостей вогнепальної зброї, використовуваного в разі усунення загрожує особистості або суспільству небезпеку.
Важливим фактом є те, що така система функціонує виключно у відповідності з законодавством і встановленим порядком його застосування в складних обставинах. Виробляється дана тактика на підставі законодавства і з урахуванням всіх можливих особливостей ситуативного характеру. Так, передбачена можливість використання тактики застосування вогнепальної зброї у випадках: напади на громадян; небезпеки для життя або здоров'я громадян, яка виникла в результаті людського втручання; штурму захопленого терористами об'єкті; звільнення заручників; відбиття нападу на співробітника поліції з метою оволодіння його зброєю; відбиття нападу на житлові або державні об'єкти; відбиття нападу на поліцейський конвой.
Відповідно, якщо співробітник поліції застосував зброю не за призначенням, або ситуація не передбачала втручання діями з його застосуванням, він також несе кримінальну відповідальність та його справа розглядається з доскональним вивченням усіх обставин, що зумовили інцидент. Автор: Ганна Горбенко 23 Липня 2018
Категория: Студентам