Олександр Флемінг: біографія, особисте життя, досягнення, фото
Опубликованно 18.09.2018 11:26
Шлях, який пройшов цей чоловік, знайомий кожному вченому - пошуки, розчарування, щоденна праця, невдачі. Але ряд випадковостей, що сталися в житті Флемінга, визначили не тільки його долю, але й привели до відкриттів, що викликали переворот в медицині.
Родина
Олександр Флемінг (фото вище) з'явився на світ 6 серпня 1881 року на фермі Лохфильд на території Эршира (Шотландія), яку його батько Х'ю орендував у графа Лауди.
Перша дружина Х'ю померла і залишила йому чотирьох дітей, в шістдесятирічному віці він одружився на Грейс Мортон. У родині з'явилося ще четверо дітей. Старий сивоволосий чоловік, він знав, що довго не проживе, і переживав, чи зможуть старші діти подбати про молодших, дати їм освіту.
Його друга дружина зуміла створити дружню, згуртовану сім'ю. Старші діти управляли фермою, молодшим була надана повна свобода. Дитинство та освіта
Алек, кремезний хлопчина з білявим волоссям і чарівною посмішкою, проводив час у товаристві старших братів. У п'ять років пішов в школу в милі від ферми. У сильні морози, щоб зігрівати по дорозі руки, мати давала дітям гарячі картоплини. В дощ шкарпетки і черевики вішали на шию, щоб вони могли довше служити.
У вісім років Алека перевели в школу, розташовану в сусідньому містечку Дарвелл, і хлопчикові доводилося долати по чотири милі. Якось під час гри Алек сильно вдарився носом об лоб товариша, з тих пір так і залишився з переламаним носом. В 12 років закінчив дарвелскую школу. Старші брати зійшлися на тому, що Алек повинен продовжити навчання, і він вступив у школу Килмарнока. Залізниця в той час ще не була побудована, і хлопчик долав за 10 км кожен понеділок вранці в п'ятницю ввечері.
В 13,5 років Флемінг Олександр поступив у Політехнічну школу в Лондоні. У хлопчика виявилися глибші знання, ніж у однолітків, і він був переведений на 4 класу вище. Після школи став працювати в "Америкен лайн". В 1899 році, під час Бурської війни, вступив в шотландський полк і проявив себе як чудовий стрілець.
Медична школа
Старший брат Том працював лікарем і сказав Аліку, що той розтрачує блискучі здібності на марну роботу, йому необхідно продовжити освіту в медичному училищі. Для того щоб потрапити туди, він здав іспити за середню школу.
У 1901 році вступив до медучилища при лікарні в Сент-Мері і почав готуватися до вступу в університет. Він відрізнявся від однокурсників і в навчанні, і в спорті. Як вони згодом відзначали, був набагато обдарованіший, серйозно до всього ставився і, найголовніше, виявляв найсуттєвіше, направляв на нього всі зусилля і легко досягав мети.
Всі, хто там навчався, пам'ятають двох чемпіонів - Флеммінга і Паннета. Після практики Олександра допустили до роботи в лікарні, він витримав усі випробування і отримав право на літери F. R. C. S. (член Королівського хірургічного корпусу). У 1902 році професор А.с Райт створив при лікарні відділення бактеріології і, набираючи команду, запросив у неї Олександра. Вся подальша біографія Олександра Флемінга буде пов'язана з цією лабораторій, в ній він проведе все своє життя. Особисте життя
Одружився Олександр 23 грудня 1915 року, під час відпустки. Коли повернувся в лабораторію в Булоні і повідомив про це колегам, вони насилу повірили, що мовчазний і стриманий Флемінг дійсно одружився. Дружиною Олександра стала медична сестра, ірландка Сара Мак-Элр, що тримала приватну клініку в Лондоні.
На відміну від Олександра Флемінга, Сара відрізнялася веселим характером і товариськістю і вважала чоловіка генієм: "Алек - великий чоловік". Вона заохочувала його у всіх починаннях. Продавши свою клініку, зробила все, щоб він займався тільки дослідженнями.
Молоді купили старовинну садибу неподалік від Лондона. Доходи не дозволяли тримати прислугу. Власними руками вони навели в будинку порядок, розпланували сад і багатий квітник. На березі річки, що межує з садибою, з'явився двигун сарай, доріжка, обсаджена кущами, вела до різьблений альтанці. Сім'я проводила тут вихідні і відпустки. Будинок Флемингов ніколи не пустував, у них завжди гостювали друзі.
18 березня 1924 року народився син Роберт. Він, як і батько, став лікарем. Сара померла в 1949 році. Флемінг в 1953 році одружився вдруге на своїй колезі грекині Амалії Котсури. Через два роки сер Флемінг помер від серцевого нападу.
Лабораторія Райта
В лабораторії Райта Флемінг навчився багато чому. Великою удачею було працювати під керівництвом такого вченого, як Райт. Лабораторія перейшла до вакцинотерапії. Просиджував над своїм мікроскопом ночі безперервно, з легкістю виконуючи всю роботу, і Олександр Флемінг. Коротко кажучи, важливість досліджень полягала в тому, що за опсоническому індексу крові діагноз хворого можна було визначити на кілька тижнів раніше й попередити багато захворювань. Хворому вводили вакцину, і організм виробляв захисні антитіла.
Райт був упевнений, що це всього лише крок до дослідження величезних можливостей, і вакцинотерапію можна буде застосовувати при інфекціях. Безсумнівно, співробітники лабораторії вірили в вакцинацію. До Райта приїжджали бактеріологи зі всього світу. Хворі, які почули про успішне метод лікування, що прибували в їх лікарні.
З 1909 року бактеріологічне відділення набуло повну самостійність. Працювати доводилося, не покладаючи рук: вранці - в лікарняних палатах, у другій половині дня - консультації з хворими, яких лікарі визнали безнадійними. Увечері всі збиралися в лабораторії і вивчали незліченні проби крові. Флемінг до того ж готувався до іспитів і в 1908 році успішно їх витримав, отримавши золоту медаль університету.
Безсилля медицини
Флемінг успішно лікував хворих сальварсаном, створеним німецьким хіміком П. Ерліхом, але Райт покладав великі надії на вакцинотерапію і скептично ставився до хіміопрепаратів. Його учні визнали, що опсонический індекс цікавий, але вимагає нелюдських зусиль для визначення.
У 1914 році вибухнула війна. Райта послали до Франції, щоб створити науково-дослідний центр в Булоні. З собою він взяв і Флемінга. Лабораторія була прикріплена до шпиталю і, піднімаючись до неї зранку, біологи бачили сотні поранених, гинуть від інфекції.
Олександр флемінг став досліджувати дію антисептиків і соляних розчинів на мікроби. Він прийшов до невтішного висновку, що через 10 хвилин ці кошти вже не небезпечні для мікробів. Але найжахливіше те, що антисептики не запобігали гангрену, але навіть сприяли її розвитку. Найуспішніше з мікробами справлявся сам організм, "посилаючи" на їх знищення лейкоцити. Військово-польова лабораторія
В лабораторії Райта виявили, що бактерицидну властивість лейкоцитів безмежно, але за умови їх численність. Значить, мобілізувавши полчища лейкоцитів, можна добитися якнайкращих результатів? Флемінг впритул зайнявся дослідженнями, дивлячись на солдатів, які мучилися і вмирали від зараження, він згорав від бажання знайти засіб, здатне вбити мікроби.
У січні 1919 бактеріологів мобілізували, вони повернулися в Лондон, в свою лабораторію. Ще у війну, під час відпустки, Флемінг Олександр одружився і впритул зайнявся дослідженнями. У Флемінга була звичка - за два-три тижні не викидати чашки з культурами. Стіл завжди був заставлений пробірками. Над ним навіть жартували з цього приводу.
Відкриття лізоциму
Як виявилося, якщо б він, як усі, прибирав вчасно стіл, то не сталося б такого цікавого явища. Одного разу, розбираючи чашки, він помітив, що одна покрита великими жовтими колоніями, але великий ділянку залишався чистим. Колись Флемінг посіяв там слиз з носа. Він в пробірці приготував культуру мікробів і додав до них слиз.
До загального здивування, каламутна від мікробів рідина ставала прозорою. Таким же виявилося і дія сліз. Протягом декількох тижнів всі сльози лаборантів стали об'єктом дослідження. "Таємниче" речовина, що відкрив Олександр Флемінг, було здатне вбивати непатогенні коки і володіло властивостями ензимів. Назва йому придумували всій лабораторією, воно отримало назву micrococcus lysodeicticus - лізоцим.
Щоб довести, що лізоцим є в інших секретах і тканинах, Флемінг приступив до досліджень. Були обстежені всі рослини саду, але найбагатшим на лізоцим виявився яєчний білок. Його там виявилося в 200 разів більше, ніж у сльозах, і лізоцим надавав бактерицидна дія на хвороботворні мікроби.
Розчин білка вводили внутрішньовенно зараженою твариною - антибактеріальну властивість крові посилювалося багаторазово. Слід було виділити з яєчного білка чистий лізоцим. Все ускладнювалося тим, що в лабораторії не було професійного хіміка. Після отримання пеніциліну інтерес до лизоциму кілька згасне, а дослідження поновляться через багато років. Велике відкриття
У вересні 1928 року Флемінг в одній з чашок виявив цвіль, біля неї колонії стафілококів розчинилися, і замість каламутній маси були краплі ніби роси. Він відразу ж приступив до досліджень. Відкриття виявилися цікавими - цвіль виявилася згубною для бацили сибірської виразки, стафілококів, стрептококів, дифтерійних паличок, але не діяла на тифозну паличку.
Лізоцим був ефективний проти нешкідливих мікробів, на відміну від нього, цвіль зупиняла зростання збудників небезпечних захворювань. Залишалося з'ясувати вид цвілі. У мікології (наука про гриби) Флемінг був несилен. Він засів за книги, виявилося, що це був "пенициллиум хризогенум". Потрібно отримати антисептик, який зупинить розмноження мікробів і не зруйнує тканини. Цим і зайнявся Олександр Флемінг.
Пеніцилін він вирощував на м'ясному бульйоні. Потім його очищали і вливали в черевну порожнину тварин. Нарешті, виявили, що пеніцилін стримує ріст стафілококів, не руйнуючи лейкоцити. Одним словом, веде себе як звичайний бульйон. Залишалося очистити його від чужорідного білка, щоб ужити для ін'єкцій. Один з найкращих хіміків Великобританії професор Р. Райстрик отримав штами від Флемінга і виростив "пенициллиум" не на бульйоні, а на синтетичній основі.
Всесвітнє визнання
Флемінг ставив досліди в лікарні за місцевим застосування пеніциліну. У 1928 році його призначили професором бактеріології в університеті. Доктор Олександр Флемінг продовжував працювати над пеніциліном. Але дослідження довелося призупинити, від пневмонії помер його брат Джон. "Магічна куля" від хвороби перебувала в "бульйоні" пеніциліну, але ніхто не міг витягнути її звідти.
На початку 1939 року до вивчення пеніциліну в Оксфордському інституті приступили Чэйн і Флорі. Вони знайшли практичний метод очищення пеніциліну і, нарешті, 25 травня 1940 року настав день рішучого випробування на мишах, заражених стрепто-, стафілококами та clostridium septicum. Через 24 години вижили тільки миші, яким вводили пеніцилін. Прийшла черга випробувати його на людях.
Почалася війна, було потрібно ліки, але необхідно було знайти найсильніший штам, щоб виробляти пеніцилін в промислових масштабах. 5 серпня 1942 року в лікарні Сент-Мері привезли близького друга Флемінга, хворого на менінгіт, в безнадійному стані, і Олександр відчув очищений пеніцилін на ньому. 9 вересня хворий був абсолютно здоровий.
В 1943 році виробництво пеніциліну налагодили на заводах. І слава обрушилася на мовчазної шотландця: він був обраний членом Королівського суспільства; у липні 1944 король нагородив титулом - він став сером Флемінгом; у листопаді 1945 року тричі був удостоєний звання доктора - в Льєжі, Льовен і Брюсселі. Університет в Лувен присудив тоді докторську ступінь трьом англійцям: Уїнстону Черчиллю, Олександру Флемингу і Бернарду Монтгомері.
25 жовтня Флемингу прийшла телеграма, що йому, Флорі і Чэйну присуджена Нобелівська премія. Але більше всього вченої втішила звістка, що він став почесним громадянином Дарвела, шотландського містечка, де він закінчив школу і звідки почав свій славний шлях. Автор: Лана Сміт 9 Вересня, 2018
Категория: Студентам