15 з'їзд ВКПб: опис, історія та цікаві факти
Опубликованно 25.04.2018 00:08
В період з 2 по 19 грудня 1927 року в Москві відбувся п'ятнадцятий з'їзд ВКП (б), на якому були присутні 1669 депутатів, які отримали право представляти майже 900-тисячну армію комуністів країни і ще 350 тис. кандидатів на вступ до лав партії, одноосібно захопила в свої руки всю повноту влади.
Успіхи в міжнародній політиці
Незважаючи на те що формально його порядок денний, що включав в себе звіти ЦК, а також низки комісій і комітетів, мало чим відрізнялася від тих, що стали основою роботи більшості наступних партійних форумів, саме цьому складу депутатів судилося прийняти ряд рішень, багато в чому визначили всю подальшу історію держави.
Заслухавши політичний звіт ЦК, з яким виступив В. В. Сталін, 15 з'їзд ВКП (б) констатував, що, незважаючи на всю складність міжнародної обстановки, вдалося значно зміцнити міць СРСР, підвищити його роль у справі збереження миру, а також досягти відчутного прогресу в питанні організації світового революційного руху.
Особливо підкреслювався останній пункт, так як в ті роки ще цілком серйозно розглядалася перспектива встановлення на всій землі комуністичного правління. У той же час, схваливши проводиться Центральним Комітетом зовнішню і внутрішню політику, з'їзд доручив і надалі зміцнювати обороноздатність країни і всіляко зміцнювати зв'язки з трудящими зарубіжних держав.
Внутрішньополітичні питання
Завершивши, таким чином, розгляд питань, пов'язаних з міжнародною політикою, і висловивши готовність всіляко надавати допомогу світового пролетаріату в справі позбавлення від експлуатації, депутати перейшли до внутрішньодержавних справах, також знайшов своє відображення у доповіді Сталіна. У ньому він, зокрема, відзначав, що за звітний період країна «упевнено просунулася вперед по шляху, вказаному Леніним». Обнадійлива статистика
За цією фразою, що стала згодом пропагандистським штампом, народженим на 15 з'їзді комуністичної партії, ховалися цілком реальні показники. Зокрема, свою питому вагу в рамках народного господарства підвищила промисловість - до 1926 року її дохід склав 39 %. Для порівняння можна сказати, що ще два роки тому цей показник не перевищував 32 %.
Значний ривок зробила важка індустрія, в якій з'явилися нові галузі, такі як машинобудування, турбобудування, верстатобудування, хімічна промисловість та авіабудування. Завершувався процес націоналізації промислових підприємств, що сприяло витісненню капіталістичного елемента. Про це красномовно свідчать показники обсягу валової продукції, випущеної приватним сектором. За звітний період він знизився з 40 % до 24 %, що було також відзначено депутатами 15 з'їзду ВКП (б)
Курс на колективізацію
Однак, поряд з цими очевидними успіхами, залишався невирішеним питання, пов'язане з організацією сільського господарства. В темпах свого розвитку ця галузь значно відставала від промисловості. Причину такого явища партійні ідеологи вбачали насамперед у боротьбі, що розгорнулася між соціалістичними і капіталістичними тенденціями, що охопили село.
Справа в тому, що якщо в містах до періоду роботи 15 з'їзду ВКП (б) переважали виробничі відносини, сформовані на базі ленінських принципів, що проводяться партією, то село ще продовжувала жити по-старому, тобто орієнтуючись виключно на приватновласницький уклад господарства. В результаті збільшення обсягу сільськогосподарської продукції в 4-5 разів уступало аналогічним показникам у промисловості, що перешкоджало задоволення все зростаючих потреб в продуктах харчування.
У зв'язку з цим виникала необхідність проведення в життя всебічних реформ, спрямованих на докорінну перебудову виробничих відносин в сільському господарстві, і створення в ній міцної соціалістичної бази. Це і стало основним завданням 15 з'їзду ВКПб. Курс на колективізацію, проголошений його депутатами, повинен був забезпечити витіснення дрібнотоварних селянських господарств потужними виробничими комплексами, створеними на основі спільного землекористування та володіння всіма продуктивними засобами.
Пошук причин відставання в сільському господарстві
Водночас резолюція, винесена з цього питання з'їздом, передбачала непримиренну боротьбу з усіма, хто міг чинити прямий або непрямий протидія намічених реформ. Оскільки поміщики як клас давно перестали існувати, то роль ворогів прогресу в сільському господарстві дісталася кулакам, тобто найбільш працьовитою і успішної частини селянства.
Представники цієї соціальної верстви, зумівши підняти виробництво продукції на належний рівень, значно перевершували за рівнем життя своїх односельців, чим викликали в них заздрість і ненависть. Саме цим і скористалися комуністи для проведення в життя планів усуспільнення селянських господарств. Розкуркулення – похмура сторінка вітчизняної історії
Безпосередньо в ході роботи XV з'їзду ВКП (б) було задекларовано курс на боротьбу з куркульством. Успіх цього напряму у внутрішній політиці був заздалегідь забезпечений, оскільки союзником комуністів в даному випадку ставала багатомільйонна селянська біднота, яка нічого не мала, а відповідно, і не могла втратити, тоді як кулаки втрачали все, що було нажите ними шляхом важкого і багаторічного праці.
Таким чином, міцні куркульські господарства, які забезпечували основну частину поставок продовольства, були розорені, а утворені на їх місці колгоспи не могли прогодувати багатомільйонну країну. У результаті почався голод, основними жертвами якого стали самі ж селяни, оскільки всі вироблені ними продукти нещадно вилучалися і відправлялися в міста на потребу зростаючому і набирає сили пролетаріату. Політичні противники Сталіна
Крім вироблення напрямків у зовнішній політиці і колективізації сільського господарства, була і ще одна важлива тема, порушена на 15 з'їзді ВКПб. Дата його відкриття увійшла в історію як початок боротьби з так званої троцькістсько-зинов'євської опозицією. Це був надзвичайно важливий момент в історії країни, так як він дав новий імпульс до знищення всіх внутрішньополітичних опонентів.
За пропозицією ЦКК ВКП (б) – так скорочено позначалася Центральна контрольна комісія, - до порядку денного з'їзду було внесено питання про виниклий кількома роками раніше антипартийном блоці, насчитывавшем більше сотні членів, та очолюваному Л. Д. Троцьким і Р. Е. Зинов'євим. Спочатку розрізнено, а потім злившись воєдино, його учасники вели цілеспрямовану боротьбу проти курсу, взятого партією, на чолі якої міцно утвердився Сталін.
Політичні єретики
Їх діяльність в очах рядових комуністів представлялася цією єрессю, оскільки прихильники Троцького і Зінов'єва ставили під сумнів можливість побудови здорового соціалістичного суспільства в окремо взятій країні – будь то СРСР чи інша держава - та, що найжахливіше, намагалися ревізувати вчення Леніна, вказуючи на криються в ньому протиріччя. Сама присутність в партійних рядах цих «політичних маргіналів», – так згодом їх охрестила офіційна пропаганда - порушувало єдність її рядів. Потрібні термінові заходи.
У зв'язку з цим в резолюцію 15 з'їзду ВКП (б) було внесено запис про те, що особи, які належать до троцькістсько-зинов'євської опозиції, не можуть надалі перебувати в лавах комуністичної партії, тому їх членство в ній припиняється. У відповідь на це присутні на з'їзді опозиціонери виступили з заявою про припинення фракційної боротьби і повному підпорядкуванні рішень, що походить від керівних партійних органів. Однак при цьому вони зробили застереження, що залишають за собою право дотримуватися колишніх політичних поглядів. Розгром опозиції
Для більш детального вивчення матеріалів, пов'язаних з діяльністю антипартийного блоку, в рамках з'їзду була створена комісія, роботу якої очолив Р. К. Орджонікідзе. Розглянувши всі аспекти справи, її члени прийшли до висновку, що з ідеологічної точки зору діяльність вищевказаної угрупування носить програмний характер, а в тактичному відношенні вийшла за рамки партійної дисципліни.
В цілому ж, на думку комісії, були в наявності всі ознаки антирадянській діяльності, відповідальність за яку передбачена відповідними статтями закону. На даному етапі рішенням 15 з'їзду ВКП (б) усі члени блоку були виключені з партії, а в подальшому оголошені ворогами народу і, в основній своїй масі, розстріляні. Їх ідейний натхненник Л. Д. Троцький був змушений покинути країну, але в 1940 році був убитий в результаті замаху, вчиненого в мексиканському місті Койоакан агентом НКВД Рамоном Меркадером.
Такі результати цього з'їзду, який поклав початок фактичного знищення століттями сформованого класу трудового селянства країни і початку масових політичних репресій.
Категория: Студентам